ѕ≥знайко
ѕошук на сайт≥
ѕошук автора    ѕошук твору за назвою


Notice: Undefined variable: addsign in /sata1/home/users/posnayk/www/www.posnayko.com.ua/templ/modules/kp on line 376
ƒо розд≥лу:  азки й опов≥данн€ ≥з Ђѕ≥знайко в≥д 6ї

Ќатал≥€ јбрамцева

ўо таке зима

ќпов≥данн€

” хатинц≥ край села жили д≥дусь ≥ кошен€. јле це не все. ѕ≥д грубкою в хатин≥ жила мишка. ƒ≥дусь ≥ кошен€ вдавали, що не знають про нењ. ≤накше довелос€ б њњ прогнати Ц хто ж хоче мишей у дом≥вц≥? ј мишка була гарна: н≥де не шастала, н≥чого не розбивала, т≥льки п≥дбирала крихти, що падали з≥ столу.

ƒед кот и мышка

 р≥м того, з д≥дусем, кошен€м й ЂтаЇмничоюї мишкою жив красивий птах одуд. ўоправда, оранжево-б≥ло-чорний одуд жив не в сам≥й хатинц≥, а в дупл≥ старого дуба, що р≥с зовс≥м пор€д.удод ≤нод≥ одуд улаштовувавс€ на г≥лц≥ дуба, п≥дн≥мав св≥й €скравий чубчик, розправл€в схожий на маленьке в≥€ло хв≥ст ≥ в≥тав д≥дус€ своЇю п≥снею: Ђќду-оду-оду!ї

€блон€

ўе в д≥дус€ була €блун€. ¬она росла п≥д в≥кном, ≥ кликали њњ јгрипиною. “ак уже д≥дусь назвав. „ому Ц не знаю. Ќазвав, ≥ все. јгрипина приносила смачн≥ €блука ≥ взагал≥ була доброю й розумною €блунею.

ќсь, тепер ти знаЇш ус≥х, ≥ € можу сказати, €к мовитьс€ в казц≥: жили-були д≥дусь ≥з кошен€м, мишка п≥д грубкою, красивий птах одуд ≥ €блун€ јгрипина. ∆или гарно: сонце св≥тило €скраво, трава й лист€ зелен≥ли, а барвистих метелик≥в, з €кими гралос€ кошен€, було видимо-невидимо.

јле минув м≥с€ць, другий, трет≥й, четвертий...  ошен€ п≥дросло, зате дн≥ покоротшали. —умно €кось стало.

ќдного разу д≥дусь погладив кошен€ й сказав:
Ц Ќе сумуй, маленьке. Ќезабаром зима прийде. “и повесел≥шаЇш.
ќбов'€зково.

Ђ«има €кась... Ц подумало кошен€. Ц ѕрийде... ¬она що, житиме у нас? ј чи пом≥стимос€ ми вс≥? Ц м≥ркувало воно. Ц ’оча, €кщо вона хороша, можна пот≥снитис€. ÷≥каво: €ка вона Ц ц€ зима?ї

—права в тому, що кошен€ народилос€ в теплому м≥с€ц≥ травн≥. «има давно минула.  ошен€ њњ не бачило. “ому й не знало, що це за зима така.

ѕоки кошен€ розм≥рковувало, у кого б запитати про зиму, почулос€ знайоме Ђоду-одуї. Ќа дуб≥ сид≥в одуд.  ошен€ п≥дб≥гло до дерева, забралос€ на м≥цну нижню г≥лку й покликало птаха:
Ц Ѕудь ласка,Ц попросило воно,Ц по€сни мен≥ одну р≥ч.
Ц «алюбки! Ц в≥дпов≥в одуд. Ц «апитуй, поки € не полет≥в.
Ц —кажи мен≥, €кщо знаЇш, хто така зима?
Ц ќ-о-о! Ц одуд гордовито п≥дн€в €скравий чубчик ≥ поважно мовив: Ц «араз € тоб≥ все по€сню. ѕо-перше, зима Ц не Ђхтої, а Ђщої. ѕо-друге, зима Ц це тепла крањна, куди ми летимо, коли в наших р≥дних кра€х стаЇ холодно. ѕо-третЇ, € лечу в зиму саме сьогодн≥.
Ц ќн €к? Ц кошен€ здивувалос€. Ц Ќевже зима Ц це крањна?

Ц я знаю, що кажу,Ц майже образивс€ одуд. Ц ¬перше € був у зим≥ дек≥лька рок≥в тому. “од≥ похолодн≥шало так само, €к зараз. ѕ≥шли дощ≥. я розгубивс€, € був маленьким, але старш≥ птахи сказали, що настав час збиратис€ в дорогу, бо попереду зима. ≤ ми полет≥ли. ≤ прилет≥ли в крањну ≥з зеленими пальмами й син≥м морем. ≤ тут € збагнув, що ц€ крањна називаЇтьс€ «имою. я зрозум≥ло по€снюю? Ц запитав одуд.

Ц ƒ€кую,Ц в≥дпов≥ло кошен€,Ц по€снюЇш ти зрозум≥ло, т≥льки € зовс≥м заплуталос€. “и кажеш, що летиш у зиму, а д≥дусь об≥ц€Ї, що зима сама до нас прийде. ўось тут не так. —пробую запитати в јгрипини.

Ц як хочеш,Ц одуд гордо махнув €скравим чубчиком.

 ошен€ п≥дстрибом поб≥гло до јгрипини. яблун€ була зайн€та: вона прост€гала д≥дусев≥ своЇ г≥лл€, щоб йому зручн≥ше було зн≥мати важк≥, запашн≥, €скраво-жовт≥ €блука. Ќарешт≥ д≥дусь з≥брав повний кошик ≥ п≥шов.  ошен€ п≥дкралос€ до јгрипини, пот€гнулос€ передн≥ми лапками нагору по њњ кр€жистому стовбур≥ й промуркот≥ло:

Ц ќй, јгрипино, €, ви€вл€Їтьс€, зовс≥м не так уже багато знаю. ћоже, ти по€сниш мен≥ дещо?
Ц «в≥сно, маленьке,Ц прошелест≥ла €блун€.
Ц —кажи, будь ласка, хто така, точн≥ше... Ц запнулос€ кошен€,Ц що таке зима?

Ц «има,Ц м'€ко заперечила €блун€ јгрипина,Ц саме не Ђщої, а Ђхтої. Ѕо зима Ц це прекрасна чар≥вниц€. ¬она незабаром прийде. ¬она завжди приходить п≥сл€ цих довгих дощ≥в. „ар≥вниц€ зима накидаЇ на дерева й кущ≥ дивовижн≥ б≥л≥ шал≥. ” першу мить ц≥ шал≥ здаютьс€ дуже холодними, але пот≥м з≥гр≥ваЇшс€... ≤ поступово засинаЇш. —пиш довго й бачиш добр≥ сни. ј коли прокидаЇшс€, б≥лого вбранн€ вже немаЇ. «ате почуваЇшс€ сильною, знаЇш, що тв≥й цв≥т буде гарним, лист€ св≥жим, а плоди смачними. јле зима в цей час уже десь далеко... “и зрозум≥ло, маленьке?
Ц «розум≥ти то € зрозум≥ло,Ц кошен€ помовчало. Ц јле те, про що ти розпов≥даЇш, зовс≥м не схоже на те, що говорив одуд.
Ц ј ти запитай когось третього,Ц порадила €блун€ јгрипина,Ц нехай в≥н нас розсудить.
Ц ј й справд≥,Ц зрад≥ло кошен€. Ц «апитаю ще когось! ќй, запитаю... Ц воно замислилос€,Ц мишку: вона живе тихо, все чуЇ. Ќапевно, й про зиму знаЇ. ≤ кошен€ помчало до грубки, п≥д €кою таЇмно жила мишка. ¬оно легенько подр€пало к≥гтиками по грубц≥ й покликало:

Ц ћишко!

ј мишка не в≥дпов≥даЇ.

 ошен€ знову покликало:
Ц ћишко, мишко!
“од≥ мишка в≥дпов≥ла:
Ц ћене тут немаЇ. ƒаремно кличеш.
Ц “ак, € знаю,Ц заспокоювало мишку кошен€,Ц знаю, що тебе тут немаЇ, ≥ д≥дусь знаЇ, ≥ вс≥ знають. Ќу, вигл€нь, не б≥йс€! ћен≥ дуже потр≥бно щось у тебе запитати. ≤ б≥льше н≥чого.
Ц ≤ б≥льше н≥чого? Ц недов≥рливо перепитала мишка.
Ц “ак, б≥льше н≥чого,Ц чесно п≥дтвердило кошен€.
Ц Ќу добре. Ц ћишка висунула гостреньку мордочку з очима-намистинками.
Ц «апитуй.
Ц ўо ти знаЇш про зиму?
Ц јх, зима! Ц ћишка виб≥гла з-п≥д грубки. Ц «има Ц це прекрасно! «има Ц це... ÷е... ÷е... Ц захоплена мишка, забувши про страх, закрутилас€ б≥л€ самих лапок кошен€ти. Ц як би тоб≥ прост≥ше по€снити?.. «има Ц це коли тепло, бо в грубц≥ тр≥скот€ть дрова. ј ще зима Ц це коли сус≥дськ≥ д≥вчатка й хлопчики збираютьс€ б≥л€ нашоњ грубки й д≥дусь розпов≥даЇ њм р≥зн≥ казки й ≥стор≥њ. я теж слухаю.

ћишка на секунду завмерла, чогось знову зл€калас€ й, прошмигнувши п≥д грубку, пропищала:

Ц ¬се! я б≥льше н≥чого не знаю!

 ошен€ замружилос€ й труснуло головою: мишка не т≥льки не розсудила одуда й јгрипину, а навпаки, усе заплутала.

кот в окне

...Ћет≥ли за в≥тром жовт≥ листочки, а на іанку сид≥ло кошен€ й думало про прекрасну та незрозум≥лу зиму. ј от ц≥каво: €кби воно знало мову людей ≥ запитало б у д≥дус€, €ка вона Ц зима? ўо б д≥дусь в≥дпов≥в? ’тозна...

’удожник ќльга  узнЇцова


Ќатал≥€ јбрамцева - подивитись вс≥ твори

ƒата публикац≥њ: 01.06.2012