ѕ≥знайко
ѕошук на сайт≥
ѕошук автора    ѕошук твору за назвою

ƒо розд≥лу:  азки та опов≥данн€ про зиму

Ћана –а

Ўубки маленькоњ сн≥жинки

ќпов≥данн€
(¬ ≥мен≥ —н≥жинка наголос падаЇ на перший склад)

ћаленька —н≥жинка Ц надзвичайно мила й гарненька фе€, що живе в сн≥жно-б≥лому замку в найб≥лосн≥жн≥ш≥й у св≥т≥ крањн≥. ј знаходитьс€ та крањна серед величезних ≥ холодних крижин. ѕроте —н≥жинка Ц фе€, що не боњтьс€ холоднеч≥, нав≥ть навпаки Ц укриваЇ «емлю сн≥гом. ” так≥й нелегк≥й справ≥ допомагають њй —н≥говий —лон ≥ —н≥гова ягничка. ÷≥ тварини, €к ≥ годитьс€ пом≥чникам фењ,Ц незвичайн≥, чар≥вн≥. ѕрот€гом весни, л≥та й осен≥ —н≥гова ягничка њсть льодинки, що осипаютьс€ з айсберга. ј —н≥жинка з мТ€коњ пухнастоњ вовни ягнички пр€де ср≥бну нитку, €ку пот≥м розч≥суЇ кришталевим греб≥нцем. «атим бурульками, неначе спиц€ми, обвТ€зуЇ тонким мереживом своњ б≥леньк≥ пухнаст≥ шубки. ј шубок таких у —н≥жинки аж девТ€носто одна. «а весну, л≥то й ос≥нь —н≥жинка маЇ обвТ€зати девТ€носто шубок, так, щоб на кожен зимовий день у нењ було по одн≥й так≥й одежин≥. ≤, звичайно ж, раз на чотири роки, дл€ високосного року, —н≥жинка обвТ€зуЇ ще одну шубку, девТ€носто першу. јдже високосний р≥к маЇ девТ€носто один зимовий день. ѕ≥сл€ того €к обвТ€же вс≥ б≥ло-ср≥бн≥ шубки, —н≥жинка кладе њх до великоњ крижаноњ скрин≥. “≥льки-но минаЇ останн≥й день осен≥ й настаЇ зима, фе€ д≥стаЇ з≥ скрин≥ мТ€кеньку шубку ≥ починаЇ њњ струшувати. « пухнастих в≥зерунк≥в шубки ср≥бл€стим вихором лет€ть сн≥гов≥ з≥рочки й сн≥жинки.

¬еличезна зав≥рюха тод≥ утворюЇтьс€. ѕривести до ладу цю зав≥рюху —н≥жинц≥ допомагаЇ —н≥говий —лон. ¬≥н щосили дмухаЇ своњм хоботом, ≥ сн≥жинки, п≥дхоплен≥ ¬≥тром, розл≥таютьс€ по вс≥й земл≥. “ак триваЇ усю зиму. ўодн€ фе€ д≥стаЇ ≥з крижаноњ скрин≥ нову шубку й струшуЇ њњ. ≤ так р≥к у р≥к, в≥дтод≥, €к заселили фењ та чар≥вники «емлю. ѕроте €кось одного року трапилас€ дуже прикра ≥стор≥€, коли «има могла б назавжди втратити сн≥г. ј було це ось €к.

¬ останн≥й день осен≥, оп≥вноч≥, у фењ —н≥жинки день народженн€. «азвичай фењ л≥чать своњ роки лише до дес€ти. ј ск≥льки њм л≥т пот≥м, вони й не знають. јдже наст≥льки зайн€т≥, що њм н≥коли вести п≥драхунок своњм рокам: сто, дв≥ст≥, тис€ча...

¬ один ≥з таких дн≥в народженн€ зав≥тав до —н≥жинки лихий чар≥вник. ¬≥н був вередливим старим д≥дуганом. ≤ йому страшенно набридли сн≥жн≥ зими, тому що весел≥ сн≥жинки, кружл€ючи довкола нього, заплутувалис€ в його густ≥й бород≥. ÷е його дуже дратувало! ќт в≥н ≥ вир≥шив в≥д≥брати у —н≥жинки шубки, щоб назавжди припинити випаданн€ сн≥гу. ÷ей лихий чар≥вник мав пТ€тьох пом≥чник≥в Ц носатих низькорослих гном≥в у зелених ковпаках ≥ €скраво-червоних черевиках. ¬≥домо, що пом≥чники лихих чар≥вник≥в ум≥ють лише капостити. ўось у когось в≥дбирають або псують. ≤, звичайно ж, коли чар≥вник прийшов на день народженн€ до милоњ —н≥жинки, то прин≥с у своњй кишен≥ своњх пом≥чник≥в. ј коли вс≥ за св€тковим столом пили чай ≥ ласували пирогом, тихесенько њх випустив. «елен≥ коротуни знайшли крижану скриню й поцупили њњ. —крин€ ≥з шубками була важкою, тому гноми, неаби€к утомившись, заховали њњ неподал≥к у велик≥й кришталев≥й печер≥. —ам≥ ж повернулис€ до кишен≥ чар≥вника.

 оли гост≥ роз≥йшлис€, —н≥жинка з≥бралас€ було д≥стати першу свою шубку й струсити на землю ср≥бл€стий сн≥жок. як же вона засмутилас€, коли не побачила скрин≥! ‘е€ обшукала вс≥ куточки свого замку, та марно. “од≥ —н≥жинка заплакала. Дўо ж це буде? Ц промовл€ла кр≥зь сл≥зки фе€. Ц “епер земл€ н≥коли не вкриЇтьс€ мТ€кою сн≥говою ковдрою. Ѕ≥долашн≥ рослини, њм буде холодно взимку!Ф ћаленьк≥ сл≥зки струмочками лилис€ з гарних очен€т —н≥жинки. ўоб хоч €кось ут≥шити свою хаз€йку, сн≥говий —лон н≥жно дмухав з≥ свого хобота. ‘е€ нав≥ть ≥ не пом≥тила, €к њњ сл≥зки закружл€ли й посипалис€ др≥бними замерзлими кульками, розл≥таючись по «емл≥. ” цей перший зимовий день ус≥ фењ й чар≥вники чекали сн≥гу. ≤ неаби€к здивувалис€, коли зам≥сть пухнастого ср≥бла випали маленьк≥ дзв≥нк≥ градинки. ”с≥ в≥дразу зрозум≥ли: щось трапилос€ у замку маленькоњ —н≥жинки.

Ѕагато чар≥вник≥в ≥ фей нав≥ть вирушили до холодноњ крањни й допомагали шукати шубки. јдже знали, що ≥нших таких шубок немаЇ, а тому, €кщо њх не знайти, сн≥г н≥коли не випаде.

якось до замку засмученоњ —н≥жинки залет≥в дуже стурбований ¬≥тер. Д≈хе-хе... якась невдала ц€ зима. ” тебе шубки зниклиЕ ј ось € свою в≥тр€ну п≥сеньку сп≥вати не можу! ”се дмухаю й дмухаю у своњ кришталев≥ печери, а мелод≥€ зовс≥м не така виходить. “ак, начебто хтось мен≥ одну з печерок з≥псувавФ. —н≥говий —лон запропонував ¬≥тру продути з≥псовану печерку сильн≥ше за вс≥ ≥нш≥, таким чином очистивши њњ в≥д з≥псованост≥. яка ж була рад≥сть в ус≥х, коли ≥з кришталевоњ печерки видули скриню ≥з шубками маленькоњ —н≥жинки! ‘е€ в≥дразу в≥дчинила скриню й почала струшувати шубки, п≥дн€вши таку зав≥рюху, що на ранок був розстелений великий ср≥бл€стий килим сн≥гу по вс≥й «емл≥.

 оли ср≥бн≥ сн≥жинки залоскотали бороду лихого чар≥вника, в≥н зрозум≥в, що лють його не допомогла. “ому сховавс€ у своЇму будиночку й усю зиму з нього не виходив, а лише ображено визирав у в≥кно.

—н≥жинка й дотепер щозими струшуЇ своњ пухнаст≥ шубки. ј навесн≥, ул≥тку й восени пр€де ср≥бн≥ мережива ≥з вовни сн≥говоњ ягнички.


Ћана –а - подивитись вс≥ твори

ƒата публикац≥њ: 13.04.2012