ѕ≥знайко
ѕошук на сайт≥
ѕошук автора    ѕошук твору за назвою

ƒо розд≥лу:  азки та опов≥данн€ про зиму

¬≥ктор≥€ ярош

ѕригоди д≥да ћороза

ќпов≥данн€

ƒ≤ƒ ћќ–ќ«-Ѕ”Ћ№Ѕќƒ”¬„» 


ј чи знаЇте ви, що найб≥льше полюбл€Ї робити ƒ≥д ћороз? «в≥сно, найперше, це Ц дарувати д≥ткам подарунки. ј ще Ц гратис€ у сн≥жки або п≥жмурки. ћороз у захват≥ в≥д того, щоб сп≥вати, танцювати й слухати, €к мал€та розпов≥дають йому в≥рш≥ та сп≥вають п≥сеньки! јле у д≥дус€ ћороза Ї ще к≥лька захоплень, про €к≥ небагато хто знаЇ. ¬≥н дуже-дуже любить л≥пити вареники. ј ще Ц пускати мильн≥ пов≥тр€н≥ бульки (≥ не будь-€к≥, а ф≥гурн≥ й кольоров≥), а пот≥м разом з друз€ми дивитис€, €к вони см≥шно лускаютьс€ ≥ розл≥таютьс€ маленькими р≥знокольоровими краплинками.  оли на нашого д≥дус€ надходить нудьга (у д≥д≥в мороз≥в таке теж ≥нод≥ буваЇ), в≥н бере бульбодувчик (це така товста соломинка дл€ видуванн€ бульбашок) ≥ починаЇ фантазувати. “о ведмедика видуЇ, то б≥лочку, а останн≥м часом наш ƒ≥дусь захопивс€ створенн€м заморських тваринок Ц жираф≥в, слоник≥в, лев≥в, кенгуру. “а так призвичањвс€, що ф≥гурки виход€ть у нього неначе справжн≥, т≥льки маленьк≥. ј €кщо на них ще й дмухнути, складаЇтьс€ враженн€, що вони дихають ≥ усм≥хаютьс€.

—ћ”√ј—“≈  ќ’јЌЌя

ƒо д≥да ћороза часто приход€ть л≥сов≥ зв≥р€та. ¬≥н розпалюЇ п≥ч, разом з друз€ми с≥даЇ на пухнастий теплий килим, вони пТють запашний л≥совий чай з €г≥д та лист€ малини, суниц≥, ожини, сп≥вають п≥сн≥ та розпов≥дають одне одному казки й весел≥ ≥стор≥њ. ј пот≥м ƒ≥дусь д≥стаЇ св≥й ф≥рмовий бульбодувчик ≥ починаЇ дивувати друз≥в ф≥гурками р≥зних африканських та австрал≥йських тваринок. ≤ вони разом дивл€тьс€, €к бульки лопаютьс€ ≥ розсипаютьс€ на багато-багато др≥бних намистинок.
ќдного разу, коли ћороз у кол≥ друз≥в видував своњх л≥л≥путик≥в, у хатинку заб≥г «аЇць. ƒ≥дусь €краз чаклував над зеброю Ц в≥дблиски вогню з печ≥ в≥ддзеркалювались у ф≥гурц≥ й неначе гралис€ на њњ блискуч≥й чорно-б≥л≥й шк≥рц≥... ѕобачивши смугасту красуню, вухастик не в сил≥ був в≥двести в≥д нењ очей.  улька у в≥дпов≥дь ворухнулась...  ≥лька хвилин «айчик ≥ «ебра в бульц≥ неначе сп≥лкувались м≥ж собою... але раптом мильна бульбашка луснула.  осоокий пухнастик спочатку не зрозум≥в, що сталось. ƒе под≥лась «ебра? ¬≥н почав б≥гати по хатинц≥ й шукати њњ. «в≥р≥ намагалис€ по€снити, що це звичайн≥с≥нька мильна бульбашка, але «айчик н≥чого не хот≥в чути. ¬≥н бажав продовженн€ знайомства.
¬с≥м стало зрозум≥ло, що «айчик безнад≥йно закохавс€. Ѕезнад≥йно, бо, очевидно, що «айчик ≥ «ебра навр€д чи зможуть зустр≥тис€ Ц смугаста панночка жила далеко-далеко в јфриц≥, де не буваЇ зими, а в нашому л≥с≥, щоб не змерзнути, треба мати теплий-теплий кожушок, €кого у «ебри не було. јле «айчик був невт≥шний. 
¬и вже знаЇте, що ƒ≥д ћороз ≥ л≥сов≥ зв≥р≥ часто збираютьс€ разом, щоб л≥пити вареники. ≤ не прост≥, кругл≥, а ф≥гурн≥. Ѕ≥лочка робить варенички у вигл€д≥ шишок,  абанчик Ц жолуд≥в, ѓжачок створюЇ смачненьк≥ кульки з т≥ста, схож≥ на €блучка та грушки, а ¬едмедик Ц на €г≥дки малини. “≥ ж вареники-грибочки, що виробл€Ї Ћисичка, важко в≥др≥знити в≥д справжн≥х. ј от наш «айчик, €кий до цього л≥пив варенички-капустинки та морквинки, в≥дтепер л≥пив лише зебри.
¬се у своњй к≥мнат≥ Ц двер≥, л≥жко, ст≥ни ≥ нав≥ть посуд вухастик розмалював чорно-б≥лими смужками. ¬≥н говорив ≥ думав т≥льки про нењ. ¬≥д такого безнад≥йного смугастого коханн€ страждав не лише сам косоокий пухнастик, а й увесь л≥с Ц бо вс≥ зв≥р€тка дуже хвилювались за свого друга. ўодн€ вони збиралис€ в хатинц≥ ƒ≥да ћороза ≥ думали, €к же йому допомогти. ≤ от д≥дусев≥ спало на думку запросити ≥з сус≥днього л≥су «айчиху ≥ перефарбувати њњ. «в≥р€тка так ≥ зробили. „орно-б≥ла «айчиха вийшла не г≥рша за заморську красуню.
якось увечер≥ друз≥ запросили «айчика на вареники до ƒ≥да ћороза. ≤ попередили, що там на нього чекаЇ приЇмний сюрприз.  оли пухнастик зайшов до хатинки ≥ побачив пофарбовану «айчиху, в≥н удруге втратив здатн≥сть говорить.  осоокий лише заворожено дививс€ на маленьку вухасто-смугасту панночку. «айчиха зашар≥лас€ й соромТ€зливо усм≥хнулас€ у в≥дпов≥дь. ўоб знову не втратити свого щаст€, вухастик при вс≥х осв≥дчивс€ «айчис≥ в коханн≥ та запропонував руку й серце. «айве говорити, що красун€ погодилась. ≤ вс≥ зв≥р€тка, рад≥, що так щасливо зак≥нчилась ≥стор≥€ з безнад≥йним коханн€м, с≥ли за ст≥л њсти своњ чудернацьк≥ вареники.
ѕ≥зн≥ше «айчик з≥знавс€, що в≥н покохав «айчиху зовс≥м не за чорно-б≥л≥ смужки. ј за добру й лаг≥дну вдачу. Д“реба завжди бути самим собоюФ,Ц сказав  вухастик. ≤ попросив ц≥ смужки €комога швидше змити.

«ј√”ЅЋ≈Ќј “≤Ќ№

ќдного разу до ƒ≥да ћороза приб≥гло заплакане Ћосен€тко. ¬оно так сильно схлипувало, так хвилювалос€, що не одразу змогло по€снити, що ж таке трапилос€. ƒ≥дусь вз€в Ћосен€тко на руки, пригорнув до себе, воно заспокоњлось ≥ ось що розпов≥ло.
¬и€вилос€, що мал€ загубило свою т≥нь.
—права в тому, що вс≥ лос≥ в≥д природи трохи пов≥льн≥. ј наше Ћосен€тко завжди мр≥€ло швидко б≥гати Ц €к в≥тер чи јнтилопа. ≤ коли воно запри€телювало ≥з «айчиком, той навчив маленького Ћос€ швидко б≥гати. “а так швидко, що з≥ вс≥х л≥сових зв≥р€ток перегнати його м≥г один лише «айчик. ≤ то не завжди.
≤ от коли Ћосен€тко ≥з «айчиком €краз б≥гали наввипередки по л≥су, т≥нь кудись зникла. ј друз≥ так завз€то й весело гасали гал€винами, що зовс≥м не пом≥тили, коли саме њњ не стало. ¬они њњ шукали майже ц≥лий день. јле марно: т≥н≥ Ћосен€тка н≥де не було. ƒе ж вона? ћоже, т≥нь на щось образилась. ј може, щось ≥з нею сталос€?
ƒ≥д ћороз вир≥шив скликати вс≥х л≥сових мешканц≥в по допомогу ≥ разом йти шукати загублену т≥нь. Ћисичка, «айчик ≥ ¬едмедик почали пошуки неподал≥к березового гаю, Ѕобрен€та й ќндатрочка вз€ли на себе д≥л€нку б≥л€ озера, а —иничка з √оробчиком проч≥сували сосновий б≥р.
ƒовго-довго зв≥р€тка блукали л≥сом у пошуках зниклоњ т≥н≥. ¬же почало сутен≥ти, але т≥н≥ н≥де не було видно. ≤ коли вже вс≥ знесилились ≥ залишилась т≥льки одна гал€вина, на €к≥й вони ще не були, ƒ≥д ћороз й л≥сова брат≥€ раптом почули чињсь тих≥ схлипуванн€: вони зайшли на гал€винку ≥ побачили, €к на пеньку, п≥д €линкою, сид≥ла Ћосен€ткова т≥нь ≥ плакала в≥д самотност≥. ¬она майже втратила над≥ю, що њњ хтось знайде. ¬и€вилось, що т≥нь ще не навчилас€ так швидко б≥гати, €к саме Ћосен€тко, ≥ коли воно швидко роз≥гналос€, т≥нь в≥дстала ≥ загубилас€.
як же вс≥ зрад≥ли, коли т≥нь знову знайшлась! ј особливо рад≥ло Ћосен€тко, у €кого тепер, €к ≥ у вс≥х, теж була сво€ власна т≥нь! ѕот≥м зв≥р€тка разом з≥ своњми т≥н€ми п≥шли до ƒ≥да ћороза Ц пити чай з варениками: з €блуками, вишн€ми та чорниц€ми!

«”ЅЌ»… Ѕ≤-≤-≤-≤-≤Ћ№ або „ќ√ќ Ѕќѓ“№—я ƒ≤ƒ ћќ–ќ«

¬се своЇ житт€ ƒ≥д ћороз дуже бо€вс€ йти до стоматолога, хоч в≥н н≥коли в л≥кар€ не бував ≥ зуби в нього н≥коли не бол≥ли. јле ƒ≥дусь так наслухавс€ про Дзубн≥Ф страхи д≥тей, що в≥д одного слова ДдантистФ його починало трусити. ≤ от одного разу настав той момент, коли у ћороза таки забол≥в зуб. —початку в≥н спод≥вавс€, що б≥ль вгамуЇтьс€, мине, але навпаки: щохвилини зуб бол≥в усе б≥льше. „ерез де€кий час у ƒ≥дус€ почала пухнути л≥ва щока. —тало бол€че њсти. ≤, що найстрашн≥ше, через зб≥льшену щоку в≥н  не м≥г усм≥хатис€ Ц виходила не прив≥тна усм≥шка ƒ≥да ћороза, а недобра гримаса €когось п≥дозр≥лого незнайомц€.
ќтож, попри страхи, ƒ≥д ћороз таки мусив йти до л≥кар€. “реба сказати, що зуби вс≥м у л≥с≥ л≥кував досв≥дчений та поважний ƒ€тел. ≤ не було жодного, хто хоча б раз заплакав у нього на  прийом≥ Ц все проходило безбол≥сно ≥ швидко. јле ƒ≥дус€ це не вт≥шало. ¬≥н все одно бо€вс€.
«аспокоњти б≥долашного ћороза з≥бралас€ вс€ л≥сова родина. Ќав≥ть поприходили зв≥р€тка ≥з сус≥днього л≥су. ¬≥дчувши таку п≥дтримку, ƒ≥дусь трохи заспокоњвс€. јле, €к т≥льки в≥н зручненько вмостивс€ у стоматолог≥чне кр≥сло, зТ€вилась ≥нша проблема Ц ƒ€тел нав≥ть не зм≥г роздивитис€, чому ж болить зуб Ц ƒ≥д ћороз в≥дчайдушно не хот≥в розкривати рота. ¬≥н так м≥цно стиснув зуби, що вс≥ л≥сов≥ зв≥р€та, €кби й захот≥ли в≥дкрити йому рота силом≥ць, не змогли б це зробити.
як же змусити ƒ≥дус€ показати зуби? —початку зв≥р€тка вир≥шити ƒ≥да ћороза розсм≥шити. ѕочали розпов≥дати см≥шн≥ ≥стор≥њ, але ƒ≥дусь, €кий завжди з них см≥€вс€, зараз н≥би втратив почутт€ гумору. ѕот≥м л≥сов≥ друз≥ почали весело скакати, плигати на задн≥х лапках, перевертатис€, але Ц марно. “од≥ зв≥р≥ вигадали ось що: ¬едмедик почав голосно квакати, Ћисичка Ц хрюкати, Ѕ≥лочка Ц мукати, а —иничка заходилас€ весело н€вчати. Ћише маленький ’оврашок н≥€к не м≥г скоп≥ювати чийсь голос. ¬≥н так старавс€, так старавс€, що в≥д хвилюванн€ почав... гикати. “а так голосно, що його гикавка перекинулась на вс≥х зв≥р€ток. ≤ вс≥ без вин€тку почали гикати. ≤ наш ƒ≥дусь Ц теж. ≤ так це було кумедно, що л≥сов≥ друз≥ дружно розсм≥€лис€. ј найголосн≥ше Ц ƒ≥д ћороз. —притний ƒ€тел умить роздививс€ вс≥ зуби ≥ зв≥льнив ћороза в≥д зубного болю... “а так, що пац≥Їнт н≥чого й не пом≥тив.
¬и€вилос€, що останн≥м часом наш ƒ≥дусь њв багато солодощ≥в ≥ шматочок одн≥Їњ ≥з карамельок застр€г м≥ж двох кутн≥х зуб≥в. ƒ≥д ћороз пооб≥ц€в в≥дтепер њсти б≥льше св≥жих фрукт≥в, а цукерками ласувати х≥ба що на Ќовий р≥к.

я  ƒ≤ƒ ћќ–ќ« Ѕќ–ќƒ” ќЅѕјЋ»¬

Ќезадовго до Ќового року наш ƒ≥дусь ћороз вирушаЇ у Ћапланд≥ю, на щор≥чн≥ зустр≥ч≥ д≥д≥в мороз≥в. “уди вони прињзд€ть з усього св≥ту Цамериканський —анта  лаус, рос≥йський ћорозко, ≥тал≥йський Ѕoббо Ќатaле... ƒ≥дус≥ розпов≥дають один одному, €к≥ подарунки найб≥льше подобаютьс€ мал€там, вигадують нов≥ ≥гри, розваги та казки. «магаютьс€, хто краще намалюЇ на в≥кн≥ сн≥жинку, швидше зл≥пить сн≥гову бабу, влаштовують весел≥ перегони на сан€х. ј пот≥м вс≥ разом граютьс€ у сн≥жки та п≥жмурки...
ѕеред тим, €к вирушати у подорож, п≥вн≥чн≥ сови-поштар≥ рознос€ть вс≥м морозам листи-запрошенн€ в≥д …оулупукки Ц ƒ≥да ћороза з Ћапланд≥њ. ¬≥н пише, о котр≥й годин≥ ≥ де кожного гост€ зустр≥чатимуть санчата з красен€ми-олен€ми. Ћист≥вки дуже €скрав≥ й красив≥. ™дине, що не досить зручно Ц њх п≥дписують њжачки. ј у них лапки маленьк≥, й тому л≥тери др≥бнесеньк≥-др≥бнесеньк≥. ≤ без окул€р≥в прочитати листа дуже важко.
ј так сталос€, що саме того дн€, коли наш, украњнський ƒ≥д ћороз отримав запрошенн€, в≥н загубив своњ окул€ри. ƒ≥дусь ц≥лий день витратив на њх пошуки, але Ц марно. “од≥ в≥н вир≥шив спробувати впоратис€ без окул€р≥в. ўоб краще бачити, п≥дс≥в до печ≥, п≥дн≥с лист ближче до вогню ≥ ... в цю мить вх≥дн≥ двер≥ в≥дчинилис€ ≥ до хати залет≥ли —иничка й √оробчик. ¬они знайшли окул€ри! јле пустотливий в≥тер, що разом з пташками ув≥рвавс€ до осел≥, п≥дхопив у ћороза лист ≥ жбурнув його у вогонь. ƒ≥дусь кинувс€ р€тувати запрошенн€ ≥з розпаленоњ печ≥ ≥ вихопив його з вогн€них об≥йм≥в. јле ... полумТ€ встигло майже вщент спалити його довгу, розк≥шну бороду.
—початку ƒ≥д ћороз зн≥€ков≥в. ¬≥н нав≥ть не наважувавс€ подивитись у дзеркало. як це так Ц ƒ≥д ћороз Ц ≥ без бороди?!? як в≥н у такому вигл€д≥ поњде на зустр≥ч? як його, зрештою,  вп≥знають мал€та ≥ зв≥р€та?
≤ тут √оробчик та —иничка запропонували ƒ≥дусю зробити бороду ... з п≥рТ€. ¬они швидко облет≥ли л≥с, ≥ кожна з пташок подарувала ƒ≥ду ћорозу по п≥рТ€чку. ¬≥н вз€в соснову смолу ≥ скр≥пив нею вс≥ п≥рТњнки. ≤, знаЇте, борода вийшла не г≥рша за справжню! “ак ≥ поњхав наш ƒ≥д ћороз в Ћапланд≥ю, вд€гнувши бороду з п≥рТ€.
ј коли вс≥ д≥ди побачили нашого ћороза з незвичною бородою, вони вир≥шили, що це Ц така мода. ≤ вз€лис€ напереб≥й розпитувати, €к ≥ хто створив таку красу. ≤тал≥йський Ѕoббо Ќатaле одразу ж почав д≥знаватис€ адресу перукарн≥, де можна зробити це пухнасту диво. ј рос≥йський (по стар≥й дружб≥) попросив йому першому зробити таку ж саму. Ќаш, украњнський ћороз, загадково усм≥хнувс€ ≥ сказав, що це Ц таЇмниц€. ј таЇмниц≥, €к в≥домо, не розголошують. ѕот≥м, коли в≥н розпов≥в своњм л≥совим друз€м, €кий усп≥х мала його борода, вони довго-довго см≥€лис€. ј коли справжн€ борода в≥дросла, зн≥мати бороду з п≥рТ€, чесно кажучи, було тр≥шечки шкода. “епер вона висить на почесному м≥сц≥ у ƒ≥дусев≥й л≥сов≥й хатинц≥. ≤ нагадуЇ про дружбу ≥ цей незвичний винах≥д.

¬≥ктор≥€ ярош - подивитись вс≥ твори

ƒата публикац≥њ: 13.04.2012