ѕ≥знайко
ѕошук автора    ѕошук твору за назвою

—ерг≥й ÷ушко



≤нтерв'ю з автором

—ергей ÷ушко
  • —к≥льки рок≥в ¬ам було, коли вперше вийшов друком ¬аш тв≥р? як в≥н називавс€ ≥ де був надрукований?

    Ц якщо маЇте на уваз≥ тв≥р дл€ д≥тей, то першим стала "ƒанилкова абетка". Ќаписав € њњ вже ду-у-уже дорослим чолов≥ком п≥сл€ того, €к одна знайома бабус€ сказала: "—лухай, поете, у мене росте онук, а читати нам н≥чого. “ож напиши Ц щоб ≥ букви заодно вивчати". ќт ≥ написав. ј видав дуже скромною книжечкою за своњ кошти.

  • ”люблена дит€ча книга.

    Ц ќдну назвати не можу, бо улюблених книжок у мене багато-багато. ћабуть, найперша Ц ѕавло ™ршов "√орбоконик" ≥з чудовими ≥люстрац≥€ми. ѕот≥м Ц ќлександр  опиленко "–озбишака „ив" (так звали горобчика, у книжц≥ ще було багато р≥зних зв≥р€т). «вичайно ж, народн≥ казки: украњнськ≥, рос≥йськ≥, ≥нших народ≥в св≥ту. ј ще Ц  орн≥й „уковський, —ерг≥й ћихалков, а ще Ц "«олотий ключик", "„иппол≥но", "–об≥нзон  рузо", "ѕригоди √улл≥вера", "Ќезнайко ≥ його товариш≥"Е ≤ вже дорослим ≥з насолодою читав " ульбабове вино" –е€ Ѕредбер≥. якщо п≥дкажете €кусь ц≥каву дит€чу книжку Ц вельми д€куватиму, € ще не попрощавс€ з дитинствомЕ

  • ”люблений мультф≥льм.

    Ц «нову-таки Ц оч≥ розб≥гаютьс€, назви прос€тьс€ одна з-перед одноњ. “ут ≥ "–укавичка", ≥ "ѕригоди в ѕростоквашино", ≥ "ѓжачок у туман≥". ћен≥, €к ≥ багатьом д≥ткам, дуже-дуже подобаЇтьс€ сер≥ал "Ќу, погоди!" ј ¬и бачили мультики про козак≥в? —каж≥мо, отой, в €кому вони в ус≥х вигравали у футбол? ќдне слово Ц € люблю ус≥л€к≥ мультики, але щоб вони були добр≥ й про дружбу!

  • —к≥льки дв≥йок ¬и отримали за час навчанн€ у школ≥ та за що?

    Ц ќсь тут € ¬ас не порадую, бо не маю чим похвалитись. ”чивс€-бо т≥льки на "4" ≥ "5", це €к сьогодн≥ Ц на "10", "11" ≥ "12". Ќец≥каво, правда?..

  • ¬ €к≥ ≥гри ¬и любили грати у дитинств≥?

    Ц ÷е запитанн€ вельми непросте. Ќе тому, що не гравс€ або ≥гри були нец≥кав≥. ÷≥кав≥ та ще €к≥! ј от €к про них розпов≥сти? јдже нин≥ њх, мабуть, мало хто знаЇЕ ѕопробую познайомити ¬ас з одн≥Їю грою. ¬она називаЇтьс€ Ц "ѕрапор". √ра проводилас€ на величеньк≥й площадц≥, розд≥лен≥й л≥н≥Їю навп≥л.  ожну половину займала команда, €ка на задн≥й л≥н≥њ втикала в землю прапор. “реба було захопити прапор супротивника, не давши при цьому викрасти св≥й. «авданн€ було нелегке, команди стерегли св≥й прапор, та при цьому сам≥ не мали права п≥дходити до нього ближче, н≥ж на 1 метр. Ќа своњй територ≥њ гравц≥ могли "заморозити" нападник≥в, торкнувшись до них рукою. "–озморозити" њх могли гравц≥ команди-супротивника таким само способом. ќт ≥ починалас€ швидка й хитромудра гра. Ѕувало вс€ке. Ќаприклад, майже одночасно обидв≥ команди викрадали прапори Ц вигравала та, €ка ран≥ше перетинала середню л≥н≥ю. јбо, викравши прапор, передаючи його одне одному, одн≥ гравц≥ намагалис€ прорватись на свою територ≥ю, а супротивники влаштовували за ними "полюванн€"Е ¬есело було!

  •  им ¬и мр≥€ли стати у дитинств≥?

    Ц Ќу, €кий хлопчик нашого покол≥нн€ не мр≥€в стати шофером чи льотчиком! ћашин тод≥ було небагато, тож профес≥€ шофера теж зустр≥чалась нечасто. Ћьотчики були недос€жними геро€ми, €к п≥зн≥ше космонавти, а нин≥Е нин≥ й поставити з ними поруч н≥кого Ц х≥ба €когось банк≥ра чи к≥ноз≥рку. јле н≥ банк≥р≥в, н≥ з≥рок сучасн≥ д≥ти не любл€ть так, €к ми Ц героњв нашого дитинстваЕ

  • ќпиш≥ть найкумедн≥ший випадок ≥з ¬ашого житт€.

    Ц якось воно так виходить, що кумедн≥ випадки трапл€ютьс€ не з нами, а з ≥ншими. ѕравда ж?.. Ќу, що см≥шного в тому, що ми, хвацько перењжджаючи калюжу на велосипед≥, падаЇмо з нього на сам≥с≥ньк≥й њњ середин≥? ќт €кби це трапилос€ з кимось Ц см≥ху було бЕ “а один кумедний випадок трапивс€ й з≥ мною. ¬перше прињхавши до  иЇва, у ранкових сут≥нках б≥л€ вокзалу € став шукати станц≥ю метро й п≥шов на букву "ћ", що св≥тилась на електричному плафон≥. —першу мене здивувало, що вниз, зам≥сть ескалатора, вели вузьк≥ сходи. “а ще б≥льше здивувавс€, коли зам≥сть перона ≥ поњзд≥в побачивЕ каб≥нки чолов≥чого туалету. ќх ≥ см≥€вс€ ж €! —м≥юс€ й нин≥ щоразу, згадуючи ту митьЕ

  • як часто ≥ зв≥дки прил≥таЇ до ¬ас Ќатхненн€?

    Ц ¬оно завжди неоч≥куване. ћоже приходити к≥лька дн≥в посп≥ль (а то й будити серед ноч≥), а може тижн€ми ходити в обн≥мку з кимось ≥ншим. ’оча Ї один рецепт: €кщо уважно роззиратис€ довкола, пом≥чати скр≥зь ц≥каве, веселе Ц й нав≥ть сумне, можна знайти натхненн€ в чињхось очах, у випадковому мовленому кимось слов≥, гарному вчинку. Ќайголовн≥ше: натхненн€ Ц не випадковий дарунок, а заслужена нагорода тим, хто любить довколишн≥й св≥т Ц людей, тварин ≥ птах≥в, дерева й кв≥ти в ньому ≥ щодн€ робить щось дл€ його вдосконаленн€.

  • ¬аш улюблений крилатий висл≥в?

    Ц Ќе зупин€тис€! ∆итт€ Ц це рух, усе нов≥ й нов≥ враженн€, знанн€, знайомства, нов≥ гарн≥ справи. «упинимос€ Ц втратимо опору й р≥вновагу, €к втрачаЇ њњ двокол≥сний велосипед, що перестав рухатисьЕ

  • ўо ¬и побажаЇте своњм читачам?

    Ц ћати дружну родину й в≥рних друз≥в. Ўукати ц≥каве й корисне в кожному дн≥. ≤ пост≥йно пам'€тати, що ми отримуЇмо в≥д св≥ту помножене стократ те, що несемо в нього, що робимо в ньому дл€ ≥нших.

—ерг≥й ÷ушко

ѕовернутись до твор≥в