Друга дитина у родині. Частина 2

1. Ще до народження молодшої розкажіть старшій дитині все про немовлят – як за ними доглядати, як вони їдять. Добре, якщо вона зможе побачити це в іншій сім’ї.
2. Згадуйте та розповідайте, як «старшенький» знаходився у маминому животику, як він був немовлям, як ріс і змінювався. Перегляньте разом фото й відео.
3. Спробуйте необхідні, але не дуже приємні зміни в житті першої дитини зробити до появи другої (початок відвідування дитсадка, щеплення, «переїзд» в іншу кімнату тощо).
4. Після народження молодшої дитини намагайтеся не змінювати традиції, які прийняті у вашій родині і стосуються старшої дитини (прогулянка парком у вихідні, відвідування секцій, поїздки в гості тощо).
5. В жодному разі не змінюйте тип виховання дитини (різке збільшення вимог, введення нових обов’язків).
6. Робіть все, аби старша дитина не відчувала себе непотрібною та забутою. Заохочуйте її (за бажанням) до піклування про немовля, відводьте час для спільних ігор, читання, бесід (поки молодша дитина спить, можна пограти зі старшою).
7. Не виявляйте надмірного захоплення немовлям у присутності старшої дитини.
8. Ніколи не порівнюйте малечу між собою!!! Пам’ятайте, що немає двох схожих дітей, кожна дитина неповторна.
9. Не звинувачуйте себе у появі «суперника».
10. Підтримуйте намагання старшої дитини допомагати у догляді за немовлям.
11. Помічайте та «гасіть» ревнощі (якщо мама годує немовля, тато може пограти зі старшою дитиною, наприклад).
12. Дайте можливість старшій дитині взяти участь у виборі імені, одягу, іграшок для братика чи сестрички.
13. Пам’ятайте, що своєю неадекватною поведінкою дитина намагається відволікти вас від немовляти, звернути увагу на себе. Тож зверніть на неї увагу!
14. Грайте у всі рольові ігри, які пропонує вам дитина, так ви допоможете пережити незвичну та нову для неї ситуацію.
15. Не ображайтесь, якщо дитина відмовляється вам допомагати, стає агресивною – це захисна реакція.
16. Якщо діти сваряться, бешкетують, ніколи не карайте когось одного – винні обоє. Нехай самі розберуться. Не можуть? Значить, сваріть та карайте обох. Це справедливіше, ніж незаслужене покарання одного («бо ти старший»).
17. Те саме правило й для похвал. Якщо хвалите одну дитину, обов’язково знайдіть щось хороше і в іншої, навіть якщо вона в той момент на це не заслуговує.
18. Нехай старша дитина відчуває себе захисником (однак не нянькою), а молодша – захищеною (проте не лялькою).
19. «Ти вже великий!..» Не захоплюйтесь цією фразою. Старша дитина автоматично стає «великою», навіть якщо їй не виповнилося й 3 років. Часто батьки забувають, що вона, по суті, ще зовсім маленька і їй дуже потрібна ніжність і ласка. Нагадуючи постійно про її «старшість», можна ненароком запевнити, що її геть не люблять, а люблять тільки молодшу дитину. Чому вона має завжди поступатися, віддавати найкращі іграшки, прибирати за двох та розплачуватися за спільні провини? Ви не боїтесь, що ваша напівзабута «велика» дитина зненавидить обожнювану всіма маленьку крихітку?

У рішенні будь-якої проблеми велику роль відіграє профілактика. Бажано заздалегідь (ще під час вагітності) підготувати дитину до появи у сім’ї малюка. Поясніть дитині в доступній для неї формі, що в неї буде не просто братик чи сестричка, а друг, рідна людина, з якою буде цікаво та весело грати, пізнавати світ, яка може допомагати і підтримувати. При цьому, описуючи позитивні моменти, не забудьте згадати про те, що спочатку малюк буде зовсім крихітним і за ним потрібно буде доглядати, що з ним доведеться ділитися іграшками, що необхідно навчитися домовлятися та поступатися. Виявляючи такт і терпіння, дослуховуючись до почуттів, враховуючи бажання та потреби кожної своєї дитини, ви допоможете їм досягти взаєморозуміння. Тоді вони дійсно будуть друзями, «однією командою».