Зі святом Першого дзвоника!

Пізнайко разом з усім колективом своїх помічників вітає вас із цим зворушливим моментом і зичить мамусям і татусям терпіння та розуміння, а першачкам – талановитих незаангажованих вчителів.
Борсучок також хоче нагадати батькам:

– перші дні дитини в школі це стрес. Це незвичний режим дня після літа, після дитячого садочка. Зауважте, що дитина буде більше втомлюватися, доки не пройде адаптаційний період, тож не навантажуйте її окрім шкільних занять ще й парою-трійкою гуртків;

– в першому класі немає оцінок, вчителі користуються лише схвальними коментарями чи різноманітними позначками. Але й надалі намагайтеся не перетворити дитину на «випрошувача» гарних оцінок. Пам’ятайте, що оцінки – не найголовніше у житті. До того ж оцінки часто є суб’єктивним критерієм, бо виставляються простою людиною, якій властиво помилятися, мати «улюбленців», бути не в тому настрої;

– прислухайтеся в першу чергу до дитини. У вчителя таких 25–30, а подекуди і більше учнів, у вас дитина – одна. Хто як не ви краще за всіх знає її;

– але й приготуйтеся до того, що ваш авторитет на даному етапі трішки послабшає. У початковій школі дітям властиво більше довіряти першому вчителеві. І виправляти сказане вчителем потрібно буде лише у випадку, коли він справді помилився. Поважайте образ першого наставника, який формуватиметься у дитини в школі;

– не проґавте труднощі, що можуть виникнути у дитини на початковому етапі оволодіння учбовими навичками. Важливо: не порівнюйте свою дитину із сусідськими Іванком чи Марійкою. Кожна дитина розвивається по-своєму. І якщо паличкам у прописі ще далеко до ідеальних, то знайдіть одну більш-менш вдалу – і похваліть дитину;

– ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони різні навіть за біологічним віком – дівчатка зазвичай «старші» за ровесників-хлопчиків;

– порівнюйте свою дитину сьогодні зі своєю дитиною вчора. Не скупіться на похвалу!

– створюйте позитивний образ школи, не дозволяйте собі фраз типу «у школі ніхто з тобою панькатися не буде», «ой, знаю я, чому вас там у школі вчать – нічому путньому».

Випровадивши дитину до школи, не слід розслаблятися! Дуже важливо спостерігати за її адаптацією і, перш за все, за її настроєм. Якщо ваш маленький школярик із радістю йде до школи, любить дізнаватися щось нове, а повертаючись додому, із захватом розповідає про своє шкільне життя, то турбуватися нема про що. Якщо ж навпаки, то слід одразу ж шукати причину. В першу чергу, потрібно звернути увагу на стосунки дитини з однокласниками. Поцікавтесь у вчителя, як справи у вашої дитини. Пам’ятайте, тепер вчитель – це ваш вірний союзник у виховному процесі, тож дуже важливо знайти з ним взаєморозуміння.

Бажаємо вам лише приємних вражень від шкільних років і виплеканої справжньої жаги до знань!