Пізнайко
До розділу: Проблеми виховання

Якщо дитина жаднюга

У кожній сім’ї, де зростає малюк 2-3 років, бувають подібні ситуації:
Дитина не хоче дати свою іграшку іншому, при цьому із задоволенням бере у того відерце (ляльку, лопатку). І вмовляння мами: «Дай хлопчику велосипед подивитися, він же тобі дав машинку», частенько виявляються марними.
Діти не можуть поділити зелену пасочку, тягнуть її в різні боки, при цьому не помічаючи навколо розкиданих синіх, червоних, жовтих.
• Дорослому соромно, він виправдовується, вмовляє, дорікає, а то і карає дитя за жадібність.
Але чи дійсно малюк 2-3-4 років – «жаднюга»?

Жадібність не є вродженою, природною рисою, вона виникає як результат неправильної поведінки дорослих, що оточують малюка.
Зазвичай перші та найчастіші скарги на виявлення жадібності з’являються у батьків дітей 2-3 років. Це зумовлено розвитком психіки.
• Малюки егоцентричні (до 6-7 років – це вікова норма).
• У два роки віддати невідомому хлопчику в пісочниці улюблену іграшку – це все одно, що віддати частину себе (руку, ногу).
• Наполегливі заклики мами поділитися іграшкою незрозумілі – може, вона того хлопчика більше любить?
Малюк ображений, стривожений, сердиться, розуміє, що він – поганий, але зупинитися вже не може.
• Малюк ще не навчився конструктивним методам вирішення конфліктних ситуацій, цьому він навчиться з часом, з допомогою дорослих.

Як вчинити дорослому, щоб не виникло конфлікту?
Якщо інша дитина хоче взяти у вашого малюка іграшку, а той не бажає ділитися:
• Почніть розмовляти з дитиною, що підійшла, постарайтеся переключити її увагу на щось нейтральне («Яке в тебе гарне платтячко», «Як тебе звати?»).
• Запропонуйте обмінятися іграшками або дайте іншу, не таку «близьку серцю» (потрібно брати декілька таких забавок з собою).
• Залучіть дітей до спільної гри: «Гляньте, яку гарну башту з камінчиків я побудувала, подавайте мені камінчики, разом у нас вийде велика гарна вежа…»

Коли незручна ситуація подолана, ваш малюк не влаштує істерику. А можливо, навіть погодиться дати потримати іграшку. Обов’язково при цьому відзначте його правильну поведінку, скажіть, що вам було приємно бачити, як він ділиться з іншими (питає дозволу взяти чужу іграшку). Не забувайте хвалити малюка за виявлену доброту і щедрість.
Удома читайте казки, розповіді, про те, як добре ділитися і негарно бути жадібним.
Програйте подібну ситуацію з іграшками (наприклад, Ведмедик не схотів ділитися із Зайчиком). Запитайте про почуття кожного з героїв. Чому вони так чинять?
Граючись у пісочниці, звертайте увагу малюка на позитивні моменти «обміну іграшками». Підкреслюйте, як добре вчинив той чи інший малюк (поділився, погрався і повернув, спитав дозволу, подякував).

Якщо конфлікт уже відбувся:
• Не сваріть дитину, не бийте, у збудженому стані малюк не сприймає пояснення, тому дітей насамперед потрібно розвести і заспокоїти.
• Спокійно скажіть, що час йти додому (до крамниці тощо), після чого заберіть малюка з його «скарбами» і не поспішаючи покиньте «поле битви».
• Після того як малюк заспокоїться, можна обговорити ситуацію, тут доречно буде згадати про казку чи історію на тему.
• Якщо діти починають битися або плачуть, потрібно проявити терплячість і мудрість: розвести малюків у різні боки, спробувати відволікти приємною іграшкою.
Не беріть на вулицю дорогі іграшки, загубивши чи зламавши які, ви і ваш малюк засмутитесь. Також не варто брати нові іграшки – тільки «насолодившись відчуттям власності», малюк зможе поділитися забавкою з іншими.



Дата публикації: 07.09.2012