Пізнайко
До розділу: Проблеми виховання

Як правильно робити зауваження дитині

За давньою слов’янською традицією, батьки, аби уберегти малюка від злих духів чи зурочення, публічно називали його образливими словами на кшталт «телепень», «нетямущий». Таким чином вони прагнули відвернути інтерес темних сил від свого чада – мовляв, і так нетямущий, що з нього взяти… Відомі випадки, коли слово «дурень» використовувалося як друге церковне й давалося при народженні представникам геть не бідних сімей, а переважно знатних купецьких родів.

У наш час подібні традиції давно у минулому, але звичка сварити дитину напоказ усім активно використовується у межах батьківського виховного процесу. Чи правильна така позиція і яка критика має переважати у татковому і маминому педагогічних арсеналах, пропонуємо розібратися детальніше.

Зважаючи на різноманіття думок психологів, варто відзначити – у питанні щодо критики дитини вони досить спільні у своїх поглядах. Одна з головних їхніх порад – ніколи не сваріть і не ображайте свого малюка, особливо публічно!

По-перше, це принижує гідність дитини (а наша мета – виховати гідну, впевнену та самодостатню особистість). У малюка ще немає життєвого досвіду, й він не може відразу зрозуміти помилковість вчинку, бо йому ні з чим порівняти свій промах. Ваш син або донька лише відчують сором і власну неповноцінність.

Критика має відбуватися наодинці. Вона не повинна бути спрямованою на дитину, адже ви осуджуєте не малюка, а його вчинок. Уникайте надмірного драматизму: навіть м’яка критика – це стрес для дитини, тому ваша підтримка їй просто необхідна. Помічниками для батьків у подібних ситуаціях можуть стати фрази: «Не засмучуйся, у нас ще є час усе виправити!»; «Ти розумничок, й наступного разу в тебе все вийде»; «І я теж навчився слухати зауваження, бо вони допомагають поглянути на ситуацію з іншого боку та вирішити її».

Намагайтеся не використовувати в процесі розмови сполучники «але», «проте», «однак». Вони несуть негативне забарвлення і здатні стурбувати дитину та знівелювати все сказане раніше.

Зауважте, за скромними статистичними даними виявлено, що батьки вказують дитині на помилки не менше одного разу на годину! І якщо із статистикою боротися важко, спробуймо хоча б почати із якості нашої критики й робімо її з користю. Успіхів!



Дата публикації: 12.09.2012