Пізнайко
До розділу: Здоров'я дитини

Іпотерапія як альтернативне лікування

«Катайтеся верхи – і будете здорові, як коні!» – говорив Гіппократ. Пораненим він прописував верхову їзду, щоб допомогти їм відновити м’язи. Меланхолікам – щоб вони, катаючись, розвіювали темні думки й навіювали світлі. А здоровим – для профілактики. До того ж на власному досвіді Гіппократ довів, що спілкування з кіньми сприяє довголіттю – подейкують, батько медицини прожив 104 роки.

іпотерапія

Давно забуті старі ліки

Чомусь методика лікування за допомогою коней – іпотерапія* – не викликала у послідовників Гіппократа належного ентузіазму (якщо не брати до уваги декількох наукових праць на цю тему). І справді, сумнівне якесь лікування – ні пігулок тобі, ні уколів.

Можливо, іпотерапія так би й залишалася у забутті, якби не наша сучасниця, норвезький лікар Елізабет Бодікер. Вона довгих 9 років застосовувала цю методику для лікування інвалідності спортсменки Ліз Харел, але таки повністю вилікувала жінку й навіть зробила можливим її участь в Олімпійських іграх. Згодом Бодікер стала саджати на коней й інших інвалідів і знову досягла непоганих результатів. Це викликало великий резонанс і привело до відкриття першого спеціального центру лікувальної верхової їзди для дітей. Так, трохи більше півстоліття тому, іпотерапія повернулася із забуття.

Незабаром європейські й західні фахівці заявили, що за допомогою іпотерапії можна лікувати масу захворювань, серед яких: остеохондроз, сколіоз, хвороби шлунково-кишкового тракту, діабет, неврастенія, серцево-судинні захворювання. Але найважливіше, що коні «допомагають» дітям боротися з такими недугами, як ДЦП й аутизм.

В Україні програма лікування дітей за допомогою іпотерапії стартувала 1994 року завдяки старанням директора київського кінно-спортивного клубу «Петрусевич» Олени Петрусевич і лікаря Ірині Осетрової. «Цією методикою я зацікавилася ще в 70-х, коли в журналі «Коневодство и конный спорт» прочитала про те, як іпотерапію практикують у Німеччині й про те, як це модно й здорово,– говорить Олена. – Перша моя експериментальна група складалася з п’яти дітей, батьки яких намагалися будь-що поставити їх на ноги. Та й тепер я в першу чергу записую у свої групи дітей, у яких батьки дуже активні й використовують усі можливі й неможливі види лікування і вірять у його успішний результат».

Конячка замість кабінету ЛФК

Конячка замість кабінету ЛФК

У чому ж суть цілющого впливу коня на організм людини? «Верхова їзда – єдиний вид спорту, який дозволяє задіяти всі групи м’язів людини – від маківки до п’ят. У процесі іпотерапії відбувається те ж саме. Але я завжди акцентую, що іпотерапія – це не спорт. Спорт не приносить здоров’я, він несе травми й перевантаження. Іпотерапія – це гімнастичні вправи верхи»,– говорить Олена Петрусевич.

Словом, це форма лікувальної фізкультури (ЛФК), де замість тренажера виступає кінь. Але тренажер цей не холодний і бездушний, а живий і «гарячий». Температура тіла коня на 1,5-2 градуси вища людської. М’язи спини коня, який рухається, розігрівають і масажують м’язи ніг вершника, нормалізують м’язовий тонус і підсилюють кровоток. Поліпшення кровотоку в кінцівках сприяє поліпшенню кровотоку мозку.

Сидячи на коні, пацієнт інстинктивно намагається зберегти рівновагу, щоб не впасти, і сам того не помічаючи змушує працювати як здорові, так і хворі м’язи.

Верхова їзда

Лікувальні групи Олени Петрусевич відвідують діти від 1 року до 6-7 років. Чим у більш ранньому віці дитина із ДЦП сідає на коня, тим більше шансів, що вона почне ходити. До того ж із віком посилюється страх і відчуття закомплексованості, особливо у хлопчиків. Курс занять триває не менше року. «Звісно, щоб дитина відразу ж після декількох занять почала ходити – такого бути не може,– говорить пані Олена. – Але після перших місяців роботи дитина дуже міняється – стає сміливішою, активнішою. До того ж кожен приїзд дитини на заняття – це маса позитивних емоцій. А позитив – це основа будь-якого лікування».

Кінь-партнер

коні та діти з дцп

Майбутнім конячкам-«лікарям» пані Олена влаштовує ретельний конкурсний відбір. «Лікарями» стають коні зі славетним спортивним минулим – лідери, що прагнуть досягти тільки кращого результату, співчувати. До того ж із віком характер коня змінюється. Він стає спокійнішим, добрішим, розумнішим, а головне – сприймає людину як партнера. В пані Олени є програма й для здорових діток. Мета її – не лише виправляти сколіоз у дітей і відривати їх від комп’ютерних монстриків, але й навчити уважності, чуйності, умінню працювати в команді.

Кінь здатен відчувати настрій вершника, його характер, наміри й навіть рівень уміння кататися верхи. «Взяла людина конячку за повід, і вона відразу ж визначила, «чайник» перед нею чи професіонал, і залежно від цього, може, звичайно, і характер показувати,– говорить пані Олена. – Але якщо кінь, відібраний для програми, знає, що його вершник потребує лікування, він буде професійно виконувати свою місію».

Коні-психотерапевти

За кордоном домашні тварини, які живуть разом із бабусями й дідусями в будинках для пристарілих – це навіть не норма, а обов’язкова умова. У тварин сильне біополе, яке в основному позитивно діє на людину – зокрема, знімає відчуття самотності й безвиході. У павільйоні «Експоцентру України», у якому знайшов прихисток Фонд «Петрусевич», сусідами коней є птахи, кішки, собаки. Дуже часто новенькі діти починають спілкування не з конячок, а саме із цих тварин. Адже мало які родини із хворою дитиною заводять домашніх улюбленців.

Фонд «Петрусевич»

Наші так звані менші брати добріші за людей. Вони готові віддавати, не вимагаючи нічого за це. Але із усіх тварин коні віддають себе людині повністю.

«Саме тому, що коні перебувають у постійному контакті з природою і в їхньому біополі не накопичується негативна енергетика, вони можуть і готові віддавати більше, ніж отримують»,– розповідає психолог Алла Касаткіна.

Кінь насамперед лікує душу. Уявіть, як підвищується самооцінка хворої дитини (та й дорослого теж), яка керує великою і такою, здавалося б, непокірною твариною. Людина пізнає радість руху, радість спілкування й віру у власні сили, забуваючи при цьому, що вона хвора й слабка.

Коли пацієнт приходить на заняття іпотерапією, він бачить перед собою не звичні білі халати, а манеж, коня й інструктора. Тому процес реабілітації сприймається не як лікування, а як навчання навичкам верхової їзди.

Концентрація уваги при верховій їзді, зосередженість, зібраність і самоорганізація активізують психічні процеси. Людина отримує можливість забути про страх, відчути себе здатною долати труднощі. Розширюються її уявлення про тварин, про природу й про власне місце в ній. Вона починає розуміти, що лікує лікар, а виліковує природа. Про це ще сам Гіппократ казав.

Алла Касаткіна, практичний психолог

Яким чином кінь допомагає людині позбутися депресивних станів?

Людина у депресивному стані має проблеми із виявом емоцій і відчуває потребу в енергетичній та психоемоційній підтримці. Кінь у даній ситуації, будучи донором на енергетичному рівні, дає позитивний енергетичний заряд і допомагає людині знову відкривати для себе світ відчуттів і емоцій.

Поступово світ людини, що контактує з конем у лікувальних цілях, наповнюється новими відчуттями, барвами, емоціями. У людини повертається інтерес до себе самої й світу, з’являється бажання виявляти активність не лише у спілкуванні із тваринам, але й у повсякденному житті.

Подумайте лишень, як позитивно позначається на внутрішньому стані людини, що перебуває в депресії, просто погляд на світ з іншої точки – із крупа коня. Тоді й ставлення до проблем і зовнішніх загроз міняється й підвищується власна самооцінка. Верхова їзда дуже добре нормалізує кровообіг і це теж веде до поліпшення психічного самопочуття.

Часто таке профілактичне й лікувальне спілкування може перетворитися в серйозне захоплення кіньми, яке буде джерелом позитивних емоцій і захистом від стресів.


Як взаємодіють біополя коня й людини?

У коня дуже сильно розвинений природний інстинкт самозбереження або, якщо називати в аналогії з людиною, інтуїція. Кінь не підпустить до себе людину, яка настроєна щодо нього агресивно, але він буде уважним до того, хто слабкіший за нього енергетично. Кінь уміє зчитувати інформацію, яку ми несемо в простір своїми думками, і навіть те, що зберігається в нас у підсвідомості. Кінь сприймає нас не так, як звикли ми думати про нього в повсякденному житті, він відчуває, що відбувається усередині нас.

І за умови, що в нас немає страху й недовіри, одного разу нам відкриється дивовижний світ, світ добра й поваги, дорогу до якого нам ненав’язливо показують коні...

* Від грецького «hippos» – кінь.

Підготувала Олена Борзак
Фотограф Алла Демура     


Дата публикації: 05.11.2012