Пізнайко
До розділу: Проблеми виховання

Десять заповідей виховання для батьків від Януша Корчака

Януш Корчак – видатний педагог, лікар, письменник, що пропагував повагу до дитини.

  1. Не очікуй, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя другому, той – третьому, і це найсправедливіший закон Подяки.
  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
  4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному по силі і, будь певен, їй воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки в неї немає досвіду.
  5. Не принижуй!
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
  7. Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
  8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі для зберігання й розвитку в ній творчого вогню. Це вільна любов матері й батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.
  9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
  10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись із нею – тішся, бо дитина – це свято, яке поки з тобою....

    …У серпні 1942 року із Гданського вокзалу йшли ешелони з людьми, яких нацисти відсилали в табір знищення Треблінку.

    На відміну від інших мешканців Варшавського гетто, що приречено збилися в безмовну юрбу, діти з Будинку сиріт вийшли на привокзальну площу стрункою колоною, по троє в ряд, над колоною майорів зелений прапор із золотистою конюшиною. Попереду йшов Януш Корчак.

    – Що це таке? – здивовано запитав комендант вокзалу у своїх підлеглих.

    Йому сказали: це Будинок сиріт Януша Корчака. Комендант замислився, він спробував згадати, звідки йому знайоме це ім'я. Коли діти були вже в поїзді, комендант згадав. Він підійшов до вагона й запитав у Януша Корчака:

    – Це Ви написали книгу «Банкрутство маленького Джека»?

    – Так,– відповів Корчак. – А це якось стосується ешелону?

    – Ні,– сказав комендант,– просто читав у дитинстві, гарна книга… Ви можете залишитися, Лікарю,– додав комендант…

    – А діти? – запитав Корчак.

    – Дітям доведеться поїхати…

    – Тоді і я поїду,– сказав старий лікар і зачинив двері вагона зсередини.

    Він відмовився від порятунку й помер у газовій камері Треблінки разом із дітьми створеного ним «Будинку сиріт». Але залишилися його книги. Розумні й дуже добрі.

    Читайте Януша Корчака! Читайте щоразу, коли, відчуваєте, що не можете впоратися із роздратуванням і гнівом як реакцією на той чи інший вчинок своєї дитини, коли сумніваєтеся у своїй правоті. Дорослі повинні засвоїти, що «ДІТЕЙ немає – є ЛЮДИ, але з іншим масштабом понять, іншим запасом досвіду, іншими бажаннями, іншою грою почуттів...»

    Пізнайко рекомендує книги

    Януш Корчак. «Як любити дитину», «Король Мацюсь Перший»
    Марина Аромштам. «Коли відпочивають янголи»

    


Дата публикації: 21.09.2012