Чи можна порушувати інтелектуальну власність?

Друзі! Сьогодні поговоримо про дуже важливу проблему кожного видавництва і кожного автора — плагіат.

Чи можливо в сучасному світі зробити щось оригінальне? Наскільки неприпустиме використання чужих доробків у своїх інтересах? Про це ми й розповімо.
Кожен, хто став жертвою крадіжки інтелектуальної власності, може сказати, як це образливо, коли те, до чого ти доклав максимум зусиль, просто цуплять. Та окрім образи з боку автора ці дії призводять ще й до адміністративної відповідальності. 

Чомусь так «історично склалося», що все те, що викладено назагал, належить усім. Такі думки й породжують плагіат. Але закони існують, і відповідальність за їх порушення теж. Здійснюючи так зване запозичення, більшість людей навіть не замислюється про наявність авторського права. Це означає, що без письмового дозволу автора публічне або комерційне використання його творів заборонено! 

Варто зазначити, що це може мати для авторів, а також для видавців великі фінансові втрати. Річ у тому, що за порушення авторських прав передбачена компенсація в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат (ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). 

Щоб уникнути досить неприємного звинувачення у плагіаті та не порушити прав інших людей, потрібно дотримуватися простих правил:
- думку автора, наведену дослівно, варто брати в лапки;
- цитування великого уривка має виділятися в тексті іншим кеглем, шрифтом, підкресленням, більшими абзацними відступами тощо);
- скорочення цитати, що не викривлює думки автора. Місце скорочення позначається квадратними дужками з трикрапкою всередині;
- перефразування, зміна словоформ чи відмінків. У такому разі в квадратних дужках подається покликання на джерело (якщо наприкінці наведено перелік використаної літератури, то його порядковий номер у ньому).
Інша не менш важлива ознака добросовісного використання — точне покликання на автора, назву видання, місце й рік його опублікування, джерело.
Але найбільш правомірний спосіб використання матеріалу, як ми вже зазначили раніше, — це отримання дозволу на використання твору від автора або іншої особи, що має авторські права.

У своїй практиці ми неодноразово стикалися з проблемою, коли наші ілюстрації «неправомірно запозичували». Приміром, зображення, яке ви бачите на обкладинці книжки "Вишиваночки барвисті", було намальовано для нашого журналу. А один із найяскравіших прикладів відбувся в далекому 1998 році, коли одну з ілюстрацій без дозволу було взято для обгортки цукерок. Що робити видавництву в такій ситуації? Вихід один — суд. Справу ми виграли, бо авторське право було на нашому боці. Та скільки ще таких випадків було, є і буде в історії кожного видавництва й кожного автора?

У будь-якому разі, авторське право — це дієвий інструмент, який може захистити права творців на їхньому шляху. За належного рівня охорони з боку держави воно стимулюватиме їх творити без побоювань, що результати творчої та інтелектуальної праці будуть запозичені.

Ми закликаємо всіх бути відповідальними й з повагою ставитися до чужої праці, дотримуючись визначених законом правил. Будьте чесні насамперед із собою, адже хто знає, чим закінчиться таке невинне запозичення.

Дарина Алєксєєва