Пізнайко
До розділу: Проблеми виховання

Батьківський егоїзм. Частина перша

Частина 1. Суть і причини

Нині психологи часто говорять про шкоду, якої можна завдати дитині, керуючи її життям. Постійні повчання, настанови, поради... Коли дитя ще маленьке, батьки одноосібно вирішують все. І так захоплюються цим, що продовжують приймати рішення за дитину й надалі: на які гуртки ходити, із ким товаришувати, яку професію обрати, із ким створити сім’ю, коли народжувати дітей і які імена для них обрати. Це руйнує особистість, перетворює її ледь не на овоч, маріонетку в руках батьків. І все це має просту назву – «батьківський егоїзм».


Які ж причини та в чому суть батьківського егоїзму?

Батьківський егоїзм – це зазвичай зворотний бік безмежної любові до дитини, сліпого страху за неї. Із цих причин батьки намагаються повсякчас утримувати дитину в «тепличних» умовах, позбавляють її права на самостійність. Але в такий спосіб вони оберігають від надмірних переживань не дитину, а себе.

Егоїстами стають і ті батьки, що ігнорують право дитини бути самостійною особистістю. Надмірна дисципліна спричинена не піклуванням про потреби малюка, а вболіванням за свої інтереси, адже слухняна дитина завдає менше прикрощів, ніж непосидько.

Дитина стає заручником амбіцій та комплексів батьків, знаряддям для маніпуляцій. Дитина «повинна» виправдати надії батьків, досягнути того, чого не змогли вони, вести правильний, за батьківськими мірками, спосіб життя. Насправді це звичайнісінька зневага до особистості, заперечення права дитини самій приймати рішення. Батьківське марнославство може як допомогти дитині, так і ускладнити життя. Усе може розвиватися за кількома сценаріями.

1. Розчарування батьків через неуспішність життєвого шляху дитини, яка не змогла гідно втілити батьківський сценарій через відсутність здібностей чи бажання. Тоді страждають як батьки, так і дитина. Адже усвідомлення провини від того, що розчарував найдорожчих у світі людей, – неймовірний вантаж.

2. Успішна реалізація дитиною написаного для неї сценарію ціною її неймовірних зусиль. Так, батьки можуть пишатися дитиною. Але сама дитина не відчуває насолоди від досягнутого. Ба більше, не розуміє, навіщо їй це, тому страждає.

3. Досягнення дитиною успіху попри бажання батьків. Це реалізація антисценарію. Навіть якщо життя дитини складеться успішно, батьківської гордості вона не відчує. Адже це сталося не завдяки, а всупереч і свідчить про відторгнення їхніх цінностей, переконань – загалом усіх їхніх життєвих принципів. Такий варіант розвитку подій позитивний для того, хто його реалізує. Проте якщо дитина керуватиметься лише прагненням заперечити схеми, написані батьками, то це може завести її в глухий кут.

Можна знайти безліч причин появи батьківського егоїзму, але основна – нереалізовані бажання батьків проектуються на дітей. Батьки в такий спосіб намагаються прожити життя ще раз завдяки своїй дитині, виправляючи свої помилки і реалізовуючи свої мрії.



Дата публикації: 31.05.2016