Пізнайко
До розділу: Підготовка до школи

Топ 5 порад, як навчати хитрістю

Шановні батьки, ви ж пам’ятаєте: перевчити завжди складніше, ніж навчити. Так само відновити інтерес до навчання – ой як нелегко! Сьогодні ж не дивина, коли дитині чотири роки, а вона вже (!) не хоче йти до школи, – настільки ми вантажимо дітей такими далекими від їхнього світу цифрами, буквами, правилами.

Та все-таки спрагу до знань викликати можна. Цього разу будемо застосовувати невеличкі педагогічні хитрощі.

Хитрість перша: спробуйте зрозуміти дітей.

Марія Челюбеєва, педагог-дошкільник із бувалих, шанувальник знаменитого ігрового методу навчання, невтомно пояснює батькам: яка ж вона – правильна підготовка до школи (і яким узагалі має бути підхід до навчання). «Щоб дізнатися, як слід навчати, спочатку зрозумійте, як діти вчать, як бачать цей світ. А бачиться їм усе, щонайперше, не заплутаними карлючками, а зрозумілими картинками». Ага, стає зрозуміліше, чого ж таке обридливе малечі оте читання.

Хитрість друга: пояснюйте чому.

Погодьтеся, усім нам завжди, незалежно від віку, важливо знати, «чому» та «навіщо». Не лінуйтесь пояснювати: купити те-таки морозиво в магазині без знання арифметики неможливо. Шопінг – звісно, не єдина причина вчити математику, але дітям, а то й підліткам, саме такого штибу пояснення будуть зрозумілі.

Reading family

Хитрість третя: не відділяйте науку від життя.

Не кажіть, що вчитеся! Нехай діти науку «проживають»! Чим ближче навчання до життя – тим зрозуміліше, що то є і навіщо. Не кажіть: «Порахуй мені». Запропонуйте краще проїхатись на ліфті на верхній поверх, тоді спуститись – заразом попрактикуєте лічбу вперед і назад.
Можете просити допомоги: «Запиши-но цей номер телефону», «Купи мені дещо в магазині», «Підкажи, який там автобус під’їжджає», «Скажи-но, скільки там секунд лишилось до зеленого на світлофорі». Тоді-то й буде зрозуміло, чого ради нам здалася та математика.

Хитрість четверта: не вчіться – грайтеся.

Буває, «проживати» науку складнувато. Не біда – завжди можна гратись! Тим паче діти обожнюють бавитись. Рахувати можна за допомогою м’яча, мильних бульбашок, класиків. До зображення з буквою можна швидко підбігати й торкатись – і так запам’ятовувати літери. З іграми а-ля «Злови оплесками звук» відпрацьовуються не самі тільки звуки – розвивається така важлива річ, як уважність. Ніким не скасовані й традиційні ігри в магазин чи слова, не ігноруйте й сучасні розвивальні комп’ютерні ігри.

Хитрість п’ята: зацікавте.

Дитині нудно читати просто для того, щоб читати. Це батькам зрозуміло, нащо воно треба, – з дітьми ж метод «читання заради читання» не працює.
Перш ніж дати дитині те чи інше завдання, запитайте себе: «Чим це може бути цікаво?». Пам’ятайте: не вам, а дитині! Уникайте фраз на зразок: «Треба сьогодні трішки почитати». Завдання мають бути справді цікавими, читання, лічба… – просто методи їх вирішення. Сьогодні вчителі все більше відходять від авторитарного «Читай!», натомість пропонуючи учням, наприклад, твори нестандартної форми: вірші-лабіринти; фігурні (графічні), алітераційні й акровірші; твори омонімами, паронімами, паліндромами…

Тут і пояснювати не треба. Геть же цікавіше читати поезії у вигляді картинок (фігурні вірші), чи ті, де початкові літери утворюють слова (акровірші), чи віршовані лабіринти, де зашифровані слова вибудовуються квадратиками, трикутничками, сходинками, зірочками… Ну хто ж встоїть перед такими словограями?

Із такими хитромудрощами ви швидко забудете, як казали «вчитись треба», – ваша дитина сама скаже «хочу».


Дата публикації: 11.01.2017