КОНКУРС "ЛІТНЯ НЕБИЛИЦЯ", ЧЕРВЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 2010

[Igor]

На Івана на Купала вийшов я їз хати
Та й пішов посеред ночі папороть шукати:
Лиш раз в році зацвіте, а хто її віднайде
Буде щастя, долю мати, ще й різних скарбів багато.

Лише вийшов за поріг, аж летить Єдиноріг:
Шепче голосом тоненьким так, що мліє аж серденько.
Дав порухати за ріг, я ж йому на шию плиг.
Залетіли з ним швиденько, до квіточки вже близенько.

Вирвав квітку я з корінням і чимдуж до хати.
Посаджу її в подвір"ї й буду роздавати.
Розростуться диво-квіти по усій Землі,
Вистарчить Єдинорогів тобі і мені.

(Ігор Кремінець, 9 років, "Купальські небилиці")

[Олена Полянська]

Хоча цей конкурс ще триває, не можу втриматися від коментарів щодо вже надісланих чудових робіт.
Ілоно, початок – супер! Гарний задум з космічним «навпаки». Бажаю тобі успіхів у роботі над словом. Відточуй свою майстерність, а твоїй фантазії можна тільки позаздрити!
Якими бувають школи влітку – цікава тема! Чудові порівняння, легко написано. Відразу хочеться до такого літнього шкільного табору. Удачі тобі, Оксанко, і нових «літніх небилиць»!
Молодець, Ігоре, так тримати! Яскраві образи, чудовий стиль. Ти, без сумніву, дуже-дуже талановитий! Бажаю тобі удачі, нових знахідок і перемоги!

Олена Полянська

[Ілона]

Дякую вам, пані Олено, за гарні слова в мою адресу. Намагаюсь відточувати свою майстерність. І хоча ви бажаєте перемоги Ігорю, я все-таки ще надсилатиму вам свої вірші. Ілона Онуфрійчук

[Ілона]

Країна Плутанина

Дивні мешканці плутонці,
Дуже люблять дикі танці
Все у них поплуталося,
У житті змішалося.
Слухають вони ногами,
Всюди бігають вухами,
купаються лиш в болоті,
У них гриби ростуть у роті.
Колір шкіри, як у мавра,
Морда наче в динозавра,
Борода як у кози,
Лапи, наче дві лози.
Хвостик куций, як у зайця,
Плутонці лупляться з яйця.
Носом комах поїдають,
Те, що дивні і не знають.
Сплять вони на животі,
Бо очі сяють в темноті.
Під звук трембіт вони співають,
На райдузі відпочивають.
Люблять дивитися на зорі
На ракеті плавать в морі.
Якщо не бачили це чудо,
Вам співчуваю, добрі люди.
Хотіли б таких друзів мати,
З ними бігати, стрибати?
Хоча вони не знають самі
Чи прожити зможуть з нами.
Вони кожному на вулиці
Розказують небилиці.
Я цю розповідь почула
І приязнь до них відчула.
Якщо не вірите мені,
То погляньте хто в вікні.
Вам би їсти паляниці,
А не слухать небилиці.
(Ілона Онуфрійчук, 11років)

[Алексей Стариков]

Богатую фантазию, доброжелательность и гостеприимность к космическим незнакомцам (будущим друзьям) проявила Илона Онуфрийчук (Ілона) в стихотворении с длинным-длинным названием "Запрошення інопланетян-навпакійців провести канікули на Землі" (не знаю придумала ли она сама слово “навпакійці”, но слово очень симпатичное). Пофантазировала Илона и в стихотворении «Літні билиці», хотя описание коров очень запутанное и непоследовательное также, как и в хаотичном стихотворении «Країна Плутанина”, но, наверное, на то и конкурс назван “Літні небилиці”. Тем не менее, мне кажется, что даже у фантазии должно присутствовать больше логики, чтобы она не превращалась в набор бессвязных, противоречивых фраз и описаний. Желаю Илоне также поработать на техникой стиха (стихотворной формой) – от этого стихи только выиграют.
Забавной абракадаброй с явно выраженным влиянием школьных мотивов попыталась привлечь внимание жюри Виктория Дорошевич (Оксана Стасів).
Неплохое патриотичное стихотворение под названием «Моя Україна» прислал Игорь Кременец (Igor), к сожалению это стихотворение не соответствует теме конкурса, который предполагает умение конкурсантов пофантазировать на летнюю тему и, по возможности, уйти при этом от реалистичных описаний лета. Реалистичны и другие стихи Игоря размещённые в этой же подборке, а это означает, что они не отвечают теме конкурса. Ближе к теме присланные им позже стихотворение (“Літня небелиця” – название дано в авторской редакции), “Якби ще звіри говорили” и “Львівська небилиця”. Кстати, по технике стихи у Игоря совсем неплохи.
Жаль, что в конкурсе приняли участие всего три человека, но зато все они заслужили призовые места.
Если оценивать размах фантазии, я бы отдал первое место Илоне. Если оценивать стихотворную технику, я бы отдал первое место Игорю. С учётом сказанного было бы, наверное справедливо, чтобы они поделили между собой первое и второе места в конкурсе “Літні небилиці”. А на третье место я бы поставил Викторию Дорошевич со стихотворением “Літня небилиця”, порочно связанным со школьной темой, несмотря на то, что в разгаре лето.
Алексей Стариков

[Ілона]

Дякую, пане Олексію за гарні відгуки, поради й побажання. Ви дуже уважний читач. А я, звичайно, не ПОЕТ, але намагатимусь краще працювати над технікою своїх віршів. Ілона Онуфрійчук

[Ілона]

Розказувала всім Хвеська байки-небилиці,
Виносила, як сміття, новини на вулицю.
Все про те, які в садочку на високій груші
Виростали (не вірите?) японськії суші.
Щебетала ота Хвеся зранку й до вечОра,
І сьогодні тая ж пісня, що була учора:
У нас на яблуні й на сливі ростуть калачі,
Сумніваєтесь? Гарячі, як щойно із печі.
Говорила хитра Хвеся—їстоньки не хтіла.
Вигадувать побрехеньки дуже-дуже вміла,
Не вірили язикатій сусідці подруги,
Хоч частенько повторити просили і вдруге,
Бо фантазії у Хвеськи на все літо стане,
Доки рясні зливи-грози лить не перестануть.
Люди кажуть, хто говорить, той робить не вміє,
А нашу Хвесю в горОді не кожен обІйде.
Й до роботи вона рвучка, навіть норовлива,
Славна дівка, працьовита і зовні вродлива. (Ілона Онуфрійчук, 11 років)

[Igor]

Щиро дякую за схвальні відгуки. Для мене ,це дуже важливо, оскільки я вперше приймаю участь у подібного роду конкурсах. Бажаю успіху усім учасникам конкурсу!!!

[Литредактор]

Нагадуємо, що конкурс "Літня небилиця" триває до кінця серпня. Чекаємо на нові вірші та нових учасників

[Анжела Якунина]

Вот однажды две сестрицы сочиняли небылицы
-А сегодня утром я в поле видела слона,
-А я ночью при луне полетала на метле,
А однажды к нам во двор вышел белый помидор,
погулял он там немного с желто-красным осьминогом,
-Лучше всех учусь я в классе
и по всем предметам мастер,
и скажу я не тая -
двоек нету у меня!
Так вот весело болтали,
никого не замечали,
А потом их из окна
мама кушать позвала.
Якунин Александр и Анжела